Податок на нерухомість сплачується за місцем розташування об'єкта, а не за місцем реєстрації платника

налог закон

Платники податків повинні будуть сплачувати податок на нерухомість за місцем знаходження об'єктів, а не за місцем своєї реєстрації, повідомив заступник міністра фінансів України Денис Фудашкін в коментарі агентству "Інтерфакс-Україна".

"Податок сплачуватиметься за місцем знаходження нерухомості, це ж доходи місцевих бюджетів", - сказав він.

Разом з тим на брифінгу у вівторок заступник міністра підкреслив, що для справляння податку на нерухомість на певній території місцеві ради повинні прийняти рішення про введення такого податку та встановити ставку.

"Якою буде ця ставка, визначають місцеві ради. В той же час законом встановлено, що ця ставка не повинна перевищувати суму в 24,16 грн за 1 кв. м. При цьому податок сплачується один раз на рік", - пояснив він.

Д.Фудашкін також підкреслив, що податок на нерухомість сплачується виключно на суму перевищення пільг, встановлених законом: 60 кв. м для квартири і 120 кв. м для будинків.

"Якщо загальна площа квартири 65 кв. м, то під оподаткування потрапляє тільки 5 кв. м, а не всі 65", - пояснив він.

Крім того, місцеві ради можуть встановлювати додаткові пільги залежно від майнового стану та рівня доходів громадян. Наприклад, вони можуть вирішити, що такий податок не будуть сплачувати громадяни, у яких сумарний місячний дохід досягає якогось певного рівня, який також визначається місцевою владою.

Заступник міністра фінансів підкреслив, що питання "оподаткування сараїв та прибудинкових споруд в селах" також належить до компетенції виключно місцевих рад.

При цьому він додав, що дитячі будинки та будинки сімейного типу в будь-якому випадку не потрапляють під оподаткування. "Місцева громада може встановлювати диференційовану ставку оподаткування залежно від типу будівель, їх віку, місця розташування ... При цьому пільга при сплаті податку надається для об'єктів нерухомості, а не для власників", - додав він.

Як повідомлялося, з 1 січня 2015 року в Україні запроваджено оподаткування нерухомості, місцевим органам влади делеговано повноваження щодо встановлення ставки податку. Так, ставка податку за 1 кв. м загальної площі об'єктів житлової та нежитлової нерухомості для фізичних та юридичних осіб встановлюється у розмірі, що не перевищує 2% мінімальної заробітної плати на рік, або приблизно 24,36 грн (мінімальний розмір оплати праці станом на 1 січня 2015 року - 1,218 тис. грн на місяць - ІФ)

Закон передбачає пільги з оплати податку на нерухомість для фізичних осіб. Зокрема, база оподаткування квартири зменшується на 60 кв. м, будинку - на 120 кв. м. У разі одночасного перебування у власності платника податку різних типів об'єктів житлової нерухомості база оподаткування зменшується на 180 кв. м.

При наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу податок нараховується виходячи з сумарної загальної площі об'єктів, зменшеної на 60 кв. м для квартир і на 120 кв. м для будинків. При наявності у власності об'єктів житлової нерухомості різних видів податок нараховується виходячи з сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної на 180 кв. м.

Місцеві ради можуть збільшувати граничну межу житлової нерухомості, на яку зменшується база оподаткування, а також визначати пільги по податку з житлової нерухомості для фізичних осіб в залежності від рівня доходів та майнового стану.

Пільги по податку для фізичних осіб не надаються на об'єкт оподаткування, якщо його площа перевищує п'ятикратний розмір неоподатковуваної площі, затвердженої рішенням органів місцевого самоврядування, а також на об'єкти оподаткування, що використовуються з метою отримання доходів.

Не підлягають оподаткуванню будівлі дитячих будинків сімейного типу, гуртожитки, житлова нерухомість непридатна для проживання, в тому числі у зв'язку з аварійним станом, а також житло, що належить дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, дітям-інвалідам, які виховуються одинокими матерями (батьками), але не більше одного такого об'єкта на дитину.

Чи не є об'єктом оподаткування нежитлова нерухомість, використовувана суб'єктами господарювання малого та середнього бізнесу, які здійснюють вою діяльність у малих архітектурних формах (МАФ) і на ринках; будівлі промисловості, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, а також об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, що перебувають у власності громадських організацій інвалідів та їх підприємств.